«Віками  Україну сини захищали: Крути»
«Молись, моє серце, молись!

Отут твоя вічна, правдива святиня,
Це поле розлоге, сполокане кров'ю,
Оце  грибовище завзяття й сили, 
Юнацькой вдачи, юнацької віри,
Що так однодушно, що так без вагання,
За рідну Вкраїну полинула в бій
Сполокане кров'ю, неоране поле»

     Такими словами почала бесіду з учнями початкових класів бібліотекар школи Дернова Ірина Віталіївна. Українська молодь, яка 28 січня 1918 року з піснями поїхала з Київа під станцію Крути, щоб там вмирати, була першою молоддю світу, що відверто  й рішуче стала до боротьби за свій ідеал - свою державність, своє суверенне життя, свою духовність.
 Не було ляку й вагання. Світила відвічна ідея боротьби за народну свободу. Відвагу посилював дух минулих поколінь, традиції князів та гетьманів.
 Бій був нерівний. Холодні сніги рідного степу залила гаряча юнацька кров. Три сотні молодих сердець вийшли із життєвого струменню, три сотні героїв пали на жертовнік нації. Нація відроджувалась.
Крутянська кров.
      Рубінові сторінки нашої історії, що залишаються святими до сьогодення і на наступні покоління!
Нема любові понад ту,
Що окропила кров’ю Крути.
І ту гарячу кров святу
Землі вкраїнській – не забути!
     5 лютого для учнів 5,6 та 9 класів проходив круглий стіл «Україна – Забута історія  Крути – Молода кров»  Учні переглянули документальний фільм- реконструкцію бою під Крутами, а потім відповіли на питання про причини та політичні обставини того часу. Під час заходу пролунали пісні “Їхав стрілець на війноньку”, “Ой у полі могила”, соло на скрипке М. Скорик “Мелодия”, новелла В. Полищука  “Над свежей могилой”.

Будем жити, боронити все, що зветься краєм.
Як Україні прислужити  – минуле спитаєм.
Встанемо з колін, братове, з кайданів, з руїни.
Верне воля, встане Мати – слава Україні! 
Слава! Слава! Слава!