Ми  роду козацького діти,

землі української цвіт

(виховна година)

№ 1 14 жовтня, православні християни усього світу святкують величне свято - Покров Пресвятої Богородиці. Народилося це свято ще дуже-дуже давно в Греції. На столицю цієї країни – місто Константинополь напали вороги, жорстокі воїни. Відчувши небезпеку, жителі міста заховалися від нападників у церкві і щиро благали Божу Матір про допомогу.   №2 Тоді  у високості з’явилася Пречиста Діва. Вона тримала у руках свій Покров, яким вкрила християн. Ворогам не вдалося протистояти силі Божій і вони залишили місто, так і не захопивши його.  Новина про чудо, яке сталося тоді, обійшла увесь світ. Кожен хто чув її, дивувалися Величі Господній.

Давайте, зараз усі разом попросимо у Пресвятої Богородиці для нас і нашого народу захисту від хвороб, бід, від голоду і війни.

№3О, Мати Божа! Ми - твої діти.

Тобі сьогодні приносим квіти.

Тебе благаєм, уклінно просим,

ДоТебе в небо ми руки зносим.

Прийми нас, Мати, під свій Покров,

Тобі даруєм серце й любов,

Від нужд і горя нас збережи,

В лихій годині нам поможи.

№4 Свята Заступнице! Пречиста Діво!

Ти оповий нас Покровом білим,

І під опіку візьми Вкраїну,

Не дай їй впасти знов на коліна.

Народ наш просить захисту в Тебе,

Бо Ти - Цариця Землі і Неба,

Прийми нас ще раз під свій Покров,

Вкотре благаєм Тебе ми знов.

Ти захисти нам Матір-Вкраїну,

Не дай зробити з неї руїну,

З колін підвестись нам поможи,

Вкраїну вільну нам збережи.

№5 Особливо шанували на Україні Покрову запорозькі козаки. Вона була їхньою заступницею у далеких походах. Священною для кожного козака на Січі була Покровська церква, від порога якої січовики вирушали на захист рідної землі і куди з подякою за порятунок поверталися після походів. Козаки настільки вірили в силу Покрови Пресвятої Богородиці і настільки щиро й урочисто відзначали свято Покрови, що впродовж століть в Україні воно набуло ще й козацького змісту та отримало другу назву  - Козацька Покрова.  А з 1999 р. свято Покрови в Україні відзначається ще й як День українського козацтва.

№ 6 Улюблена Богом перлина

Для всіх українців одна

Козацька моя Україна

Хлібів золотих сторона

Негодами лютими бита

Віками ти йшла до мети

Тобі в небі зорей світити

І волю, і долю знайти.

№7 Як відомо людина нерозривно пов’язана з минулим свого народу, його історією, і сьогодні ми перегорнемо одну із сторінок нашого славного минулого.

 №8

 №9 Ми можемо пишатися тим, що Україна ніколи не поневолювала інші народи, а вміло захищала себе від ворогів. Був час, коли всю нашу землю загарбали й поділили між собою сусідні держави. Нестерпно було жити українському народу в неволі. І почав він утікати в пониззя Дніпра, за пороги, де були дикі степи. Втікачі називали себе козаками, тобто вільними людьми. На островах, що лежали посеред бистрої Дніпрової води, вони заснували Запорозьку Січ.

№10 Сьогодні великої ваги набуває відродження українського козацтва, бо це і відродження України. Указом Президента України 14 жовтня оголошено Днем українського козацтва. Таким чином, Покрова святкуватиметься в нас не тільки як народно релігійне, а й національне свято.

№11 Все частіше ми звертаємося до наших витоків: історії нашої країни, рідної мови, козацької вольниці. Звертаємося до минулого, щоб зрозуміти сучасне.

№12 Корені нашої духовності у минулому, коли була ненька-мати – Запорозька славна Січ. Вона – праматір української державності і реальна військово-політична сила України, яка упродовж століть протидіяла спробам турецьких султанів, кримських ханів та польської шляхти поставити український народ на коліна.

№13 Запорізька Січ! Козацтво – легендарне минуле українського народу, його святиня. №14 Синонім свободи, людської та національної гідності і талановитості.

№15

№16

№17 Служити в козацькому війську вважалось в народі найпочеснішою справою, навіть ті матері, що в звичайний час благали синів не ходити на Запорожжя, під час великого Походу відряджали дітей у військо… і чекали.

№18 “ Було у мене чотири сини

       Полетіли, соколики , не вернулися.

       У мене вже не весна , минулися весни…

       Їх колись на своїх крилах лелеченьки несли

       А сини мої весняне поле скородили ,

 №19 А лелеченьки босоніж по полю ходили…

       Висять трави на бантині,

       Опівночі рвані , синам моїм,

       Соколикам на болючі рани.

        Вилітали з сонця золотії бджоли,

        Замерзали сльозами на сивих вишнях.

        Іване.., Степане.., Дмитро.., Миколо!

        Ні душі, тільки тиша…

       Чула від людей, душі стають лелеками і літають…

        …Тільки до мене не повертають…

        Ой чом же ви, лелеченьки –босоногі діти!

        Не хочете до хатоньки рідної летіти

        Ой чом же ви, сини мої – сини  молоденькі!         

         Не вернетесь додомоньку, до рідної неньки…

         А чаєчка все квилить на ковилу сиву,

      №20   А прислухаєшся, кличе: “ Сину, ти мій сину!”

І все ж таки, хоч загинули запорожці , та не загинула їхня слава великих героїв, могутніх велетів, котрі поклали свої голови за віру, за народ, за людські права, за безцінну волю.

№ 21За добру долю і волю України колись боролися козаки. А тепер за волю нашої України борються солдати. Багато з них гине у боях, але дух свободи не вмирає. Вони будуть жити в нашій пам’яті.

№ 22 Зараз у жилах кожного  Українця тече козацька кров, тече сміливість, мужність, героїзм і любов до Батьківщини, бо ми роду козацького діти, землі української цвіт.

№23 Боротьба за незалежність України продовжується і зараз . На Донеччині  і Луганщині на превеликий жаль гинуть наші патріоти- добровольці  та воїни української армії. У цій №24 страшній борні  наш народ і наша армія мужніє, вдосконалюється і перемагає. Схилімо голови низько перед пам’яттю і подвигом славних синів України

№25 Пам’ятайте про тих, що безвісті пропали,
Пам’ятайте про тих, що не встали, як впали.
Пам’ятайте про тих, що згоріли як зорі,-
Такі чисті і чесні, як повітря прозоре.
Пам’ятайте про тих, що за правду повстали,
Пам’ятайте про тих, що лягли на заставах.
Пам’ятайте про тих, що стрибали під танки…
Є в місцях невідомих невідомі останки.
Є в лісах, є у горах, і є під горою –
Менше в світі могил, ніж безсмертних героїв.
Пам’ятайте про них і у праці, і в пісні –
Хай відомими стануть всі герої безвісні.

№ 26 - 31