«Україна соборна, незалежна держава»

Історія – скарбниця наших діянь, свідок минулого, приклад і повчання для сьогодення,попередження для майбутнього. Сьогодні, 22 січня, Україна святкує день соборності.

Людської пам’яті свіча хай запалає,
Коли життя знов набирає силу.
В ім’я народу хай вона палає
За муки, за життя і за могили
Хай вдячна пам’ять наша звеличає.

        День Соборності – це нагадування про те, що сила нашої держави – в єдності українських земель.Соборність України - основа державності!      22 січня цього року Україна відзначає чергову річницю з дня проголошення Акта Злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки. Акт Злуки, закріплений в Універсалі Директорії УНР, унормовував омріяні попередніми поколіннями ідеали української соборності.
      Офіційно в Україні День соборності відзначається з 1999 року. Ідея соборності бере свій початок від об'єднання давньоруських земель навколо князівського престолу в Києві, а її філософське коріння сягає часів Візантії. 
Протягом віків її практичним втіленням займались українські гетьмани Богдан Хмельницький, Іван Мазепа, Петро Дорошенко, Пилип Орлик.   
         7 листопада 1917 р. була проголошена Українська Народна Республіка, до складу якої увійшло 9 українських губерній.
На засіданні Малої Ради, яке тривало з 22 січня до пізньої ночі 24 січня, було опрацьовано й схвалено остаточний текст ІУ Універсалу. При поіменному голосуванні з 49 присутніх за нього було подано 39 голосів. В Універсалі констатувалось повне знесення України тривало імперіалістичною війною. Вказувалось на неможливість вчасно провести вибори до Українських Установчих зборів через розруху, анархію, заколоти й воєнний напад «Петроградського правительства народних комісарів».
        1 грудня 1918 р. у Фастові був підписаний «Передвступний договір» про об'єднання УНР і ЗУНР, у якому було заявлено про непохитний намір в найкоротший строк створити єдину державу.
        Відзначивши марність зусиль запобігти «братовбивчій війні» українського і російського народів, Універсал висловлював твердий намір не допустити, щоб якийсь інший уряд  ,перешкодили Україні встановити бажаний мир «для того, щоб вести свій край до ладу, творчої роботи, до кріплення революції та волі нашої» 

     Щоб досягти цієї мети, «однині Українська Народна Республіка стає: самостійною, ні від кого незалежною, вільною, суверенною державною українського народу». З усіма сусідніми державами – Росією, Польщею, Австрією, Туреччиною та іншими вона житиме в згоді й приязні. Разом з тим відзначалося, що ні одна з них не повинна втручатися в життя самостійної Української Республіки. «Власть в ній буде належати тільки народу України, іменем якого, поки зберуться Українські Установчі Збори, будемо правити ми, Українська Центральна Рада, представниця робочого народу – селян, робітників і солдатів, та наш виконавчий орган, який однині матиме назву ради народних міністрів».

     22 січня 1919 року відбулося урочисте проголошення «Акту Злуки». На Софійській площі зібралися тисячі місцевих жителів, військові, духовенство Української Православної церкви, очолювана архієпископом Агапітом і єпископами, члени Директорії, уряду УНР та делегація ЗУНР. Після богослужіння, в дванадцять годин Л. Цегельський зачитав ухвалуУкраїнської Національної Ради про об'єднання і передав її голові Директорії  В. Винниченко. У свою чергу, член Директорії Ф. Швець зачитав Універсал УНР. 
     Після чого Універсал був підписаний усіма членами Директорії. Універсал закликав усіх патріотів України стати на захист добробуту і свободи свого народу від більшовиків та інших напасників. Крім того, в ньому визначались заходи внутрішньополітичного й соціального характеру, в тому числі автономії для національних меншин.
ІУ Універсал – це одна з вершин державотворчої діяльності української Центральної Ради, яка протягом короткого часу привела Україну через автономію і федерацію до повної самостійності. На жаль, в силу багатьох як об’єктивних, так і суб’єктивних обставин Українська народна Республіка зазнала невдачі. Незважаючи на це, день 22 січня 1919 року назавжди залишиться в історії українського народу як свято Соборності України.
        Ті вікопомні історичні події сформували підґрунтя для відродження незалежної соборної демократичної України та утвердження національної ідеї. У розмаї жовто – синіх знамен 22 січня 1990 року наші сучасники поєднали живим ланцюгом злуки Схід і Захід України. Віримо, що територіальна цілісність України, скріплена кров’ю мільйонів незламних борців, навіки залишатиметься непорушною. Ми маємо бути свідомі того, що лише в єдності дій та соборності душ можемо досягти величної мети – побудови економічно й духовно багатої, вільної й демократичної України, якою пишатимуться наші нащадки. Плекаймо все, що працює на ідею загальнонаціональної єдності, повсякчас пам’ятаючи про незліченні жертви на вівтар незалежності, соборності, державності.
       Сердечно бажаємо вам, шановні громадяни, міцного здоров’я, щастя, добра, миру, злагоди і глибокої віри у гідне майбутнє рідного краю та України!

Дай щастя, Боже, нашій Україні,
Такій великій, рідній і єдиній,
У кожне місто і село квітчасте
Пошли любов і світле щастя.